твир-опис про ластивку

      Якось восени я з батьком йшли полем і побачили: на великому лузі зібралося багато ластівок. Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів, в нього було поранене крило. Ми принесли його додому. Я назвав його  Яша. Ми доглядали, годували його та вилікували поранене крило. Ми врятували його. Яша подружився з домашніми птахами. Він звик до людей. Та дні минали і коли знов настала осінь Яша полетів разом зі зграєю у вирій. Наша сім»я дуже прив'язалася до птаха та інколи сумно дивилися в небо і думали чи не летить наший Яша.      Наступного року коли птахи повернулися з теплих країв, велика зграя ластівок почала кружляти над нашим будинком. Ми раділи, то повернувся наш Яша. Оселилися вони недалеко біля нашого дому.