діалог на тему яке воно справжнє кохання

- Привіт, Олено!

- Привіт, Мишко. Чому тебе в школі не було?

- Захворів трохи. Що робиш?

- Пишу от... Вірші про кохання...

- Ба! А я й не знав, що ти пишеш!

- Ну, є трохи. Коли мене щось надихає, то й пишу.

- І що ж тебе надихає?

- Звісно, на подібну тематику надихає саме кохання! Тільки справжнє.

- А яке воно, справжнє? 

- Напевно, щоб з першого погляду, щоб навіки й на віки, щоб хоч би що сталось, але воно ніколи не зруйнувалось. Коли ти можеш пожертвувати собою - ось що таке справжнє кохання!

- Он як... А я десь читав, що в якомусь місті, в якійсь школі дівчинка закохалась у хлопця, а він - у неї, тільки боялись один одному про це сказати. А коли виросли, то вийшли заміж совсім за інших людей, але не припиняли спілкуватись. А потім вони постаріли, але так і не зізнались один одному. Вона померла першою, і йому віддали її шкільний щоденник на згадку. Уявляеш, як він плакав, коли дізнався, що насправді їх кохання було взаємне?

- Ого... Цікава історія. Справжнє кохання, про яке ніхто з них не здогадався. Дякую за історію, я обов*язково напишу вірш про це.

- Принесеш, я його прочитаю.

- Неодмінно!