-Привіт,юначе!-Доброго дня,невідома пані.-А чи знаєш ти,що таке Україна?-Так,знаю.Це безкрає синє небо,і золоте колосся пшениці.Це моя рідна домівка,моя Батьківщина.-Чи відомо тобі про події,які відбуваються у твої країні?-Так,відомо.Терористи свідомо знищують нас через те,що ми-сильна нація,яка прагне кращого життя!!!-Дитино,ти ще зовсім юна,а вже знаєш такі речі.-Мене батьки виховують з самого дитинства бути патріотом своєї держави.-Повага батькам твоїм.А скажи,ти знаєш,що потрібно зробити,щоб збереги нашу неньку -Україну?-Хоч я ще зовсім малий,я знаю,що нам,народу українському,потрібно згуртуватись,об'єднатись,докласти чимало зусиль для того,щоб дати гідну відсіч ворогові.Потрібно завжди бути разом і до кінця,бо разом ми-сила. Схід,Захід і Крим повинні об'єнатися,нас тоді буде багато,і ніхто не наважиться виступити проти нас.Знаєте,пані,хочу сказати Вам одну річ,наостанок...Я вірю,що з нами Бог,з нами дух українських козаків..І яка різниця,хто проти нас?Знаю,що ми вистоїмо!Слава Україні!-Героям Слава,синку!Дякую тобі.(можеш доповнити....на щоках цієї жінки забриніли сльози...Їй було дуже приємно чути такі сильні,змістовні слова від зовім ще юної дитини...це надало Їй сили...а ім'я ції Жінці-Україна..)