оповидання "перед вечерею"

Перед вечереюВ оселі діда Дуная як у вінку. Лави, стіл, піч, ліжко, божниця – все тут зроблено дідовими руками. Все, окрім ікон, скла та горшків.В сухий настояний запах лісових трав і квітів вплітається вологий аромат нещодавно внесених з льоху яблук. На покуті красується сніп жита. Він затуляє одежу сивих святих на іконах. Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза. Вона - відрада старого. З світлиці якось боком видибує лелека. Його гордовиту осанку псує опущене вниз підбите крило.Дідів онук Максим відщипує хліба, простягає птиці. Та з гідністю закидає назад голову і ковтає їжу так, начебто вона жива і може вирватись.Баба Ганна метушиться біля печі. Вона бережно ставить на стіл велику череп’яну миску з борщем. У ній плавають чорні голівки грибів та краплини олії. Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його, підкинув угору, щоб зручніше проковтнути. Дід Дунай ложкою почастував нечемну птицю. Лелека з презирством до усього роду людського дибає до дверей і причаюється біля лави. Не встигла господиня поставити на стіл печеню, як бусол занурює в миску дзьоба, вихоплює шматок м’яса і проворно відбігає подалі від людей. Дід і хлопчина сміються, баба розводить руками:- От харцизяка! А ще під святим небом літає. Сідайте вечеряти!