вірш в підтримку бійцям АТО

До мурашок,до сліз...- Жінко,чого Ви плачете?....Ваш син-герой.....Ви, що не бачите....Ще цей хлопчина і он той...- Героєм ....був мені завжди....з тих пір коли почав ..іти...з тих пір...коли сказав він мама.....я так раділа...так ридала....Від щастя сльози проливала...так ніби знала..ніби відчувала.....я так його тримала...так оберігала...та все ж пішов....за іншу битись маму....мені ж залишив вічну рану...А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть...."А він:"Неправда...тут все мирно..."Мені від того було дивно.....І я його чекала...так чекала....він вернеться..я вірила..я знала....І він приїхав не колись..а нині....виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині..."як справи синку?ну кажи як справи?....чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?втомився ,певно...вирішив поспати....Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..живіт запав..напевно,ще й голодний...ходи,я вже на стіл накрила....Ходи ,тебе чекає вся родина."...А люди кажуть ,що здуріла...що мертву так трясу дитину...Та, що ті люди...що вони там знають...Мій син-герой...ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ