у чому полягає цінність дружби

В умінні принести в жертву свої інтереси заради друга.

Дружба - це велика цінністьВиключити з життя дружбу все одно, щопозбавити світ сонячного світла.ЦицеронОднією з основних духовних потреб людини єспілкування. Спілкування з тим, кому можнадовіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає,на кого можна покластися у будь-якійжиттєвій ситуації. Саме таким і повинен бутисправжній друг — щирим, відданим, порядним.У великому світі людині важко знайти собітакого друга, але ще важче — не втратити йогочерез якусь дрібницю, не «розміняти»стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, ізяким разом пройшли і радощі, і печалі, і який ів радощах, і в печалях залишився поруч.Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом,справжня дружба — це такі стосунки, яківимагають відданості, а іноді, навіть, ісамопожертви.Хто просить, а давати забуває, матиме тільките, що має. (Колумбійське прислів'я)У дружбі інтереси товариша повинні важити неменше, ніж власні, бо саме принципи рівностіта взаємоповаги, ставлячи людей нанайвищий щабель, допомагають зберегти усерці почуття безкорисливої любові до друга.Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємосвої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл,дім, майно; справа за малим — за виконаннямобіцяного. (Жан де Лабрюйер)Не можна плутати щиру дружбу ізприятельськими стосунками, тому щоприятелів у людини може бути безліч, алесправжній друг — завжди один. У приятелівможуть бути схожі інтереси, спільне місцероботи або навчання, але між ними немаєсправжнього духовного єднання, яке робитьлюдей одним цілим (наскільки це можливо).Дружба — це тонка та тендітна річ, і,знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий»,потрібно докласти максимум зусиль для того,щоб він не втратив свого блиску. Так, близькістосунки вимагають відмови від брехні,фальші, недовіри.Не довіряти другові більш ганебно, ніж бутиним обдуреним. (Ф. де Ларошфуко)Для кожної людини одним із найтяжчихвипробувань є самотність. Недаремно жлюдей, засуджених до страти, здавна каралиув'язненням у одиночній камері. Людина — цесуспільна істота, і вона потребує товариства.У літературі існує багато прикладів того, якважко людина переживає самотність.Наприклад, граф Монте-Крісто з одноіменногороману О. Дюма або Робінзон Крузо Д. Дефо.Обидва героя були приреченими наневизначений термін бути наодинці із самимсобою, і за справжній подарунок небесвважали своїх вірних друзів, яких зрештоюзустріли — абата Фаріа та П'ятницю.Але чи не буде лише спробою втечі відсамотності намагання у першій-ліпшій людинізнайти друга? Адже потрібно пам'ятати, щосправжня дружба випробовується рокамиспілкування та складними ситуаціями, з якихобидва виходять із гідністю. Тож не вартозвірятися людині, яку знаєш не досить довгота стосунки з якою базуються тільки наприпущенні, що вона є гідною.Не так тії вороги,Як добрії люди— і обкрадуть жалкуючи,Плачучи осудять...і на тім світі, добряги,Тебе не забудуть.(Т. Шевченко)Отже, потрібно з обачністю ставитися допотенційних друзів, але, знайшовши близькулюдину, варто докласти зусиль для того, щобне втратити її. І для цього існує тільки одиншлях: щоб мати вірного друга, треба самомубути вірним другом.