Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу. Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси
З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом.
Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було:
з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом
від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали
такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись,
ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого
хочеш, можна збити з пантелику! Поважні префікси часто соромили
пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним
словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж
можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше
це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!" Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися... І нарешті ухвалили ПРАВИЛО: - префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X, - префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.І
все. З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо
ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання. Хіба що невігласи цього не
знають. Але у нас таких немає!