зробіть висновок про зв'язок між вирощуванням основних зернових і технічних культур та показником забезпечення населення окремих країн продуктами харчування

Землеробство дає світу продукцію 1,5 тис. видів культурних рослин (мал. 1). Сільське господарство світу має зональний характер спеціалізації. Це пов’язано з великою різноманітністю природних умов у різних частинах нашої планети. Так, у розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне молочне скотарство. У помірній лісостеповій і степовій зонах Європи й Північної Америки розташовані пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. У лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство. У недостатньо зволожених степах на родючих ґрунтах вирощують зернові та олійні культури в поєднанні з овочівництвом, баштанництвом, виноградарством і м’ясомолочним скотарством. Своєрідну спеціалізацію мають країни Середземномор’я з кліматом сухих субтропіків.

Тут поширені плантації цитрусових, маслинових дерев, винограду (мал. 2).

Особливо географічно чітко поділяються за спеціалізацією сільськогосподарські угіддя

в США. Тут виділяють «кукурудзяний пояс», який дає понад 49 % світового врожаю кукурудзи.

Він займає Центральні рівнини, де склалися найбільш сприятливі природні умови для розвитку цієї культури. «Пшеничний пояс», що простягнувся з півночі на південь майже через усю територію США, на півночі продовжується в Канаді.

У пустельних та напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). У тропічних районах Сахари та пустелях Південно-Західної Азії вирощують фінікову пальму. В оазах та на поливних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.

На південь від Сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. Поширені плантації кави (особливо в Ефіопії), волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми.

У Південній Америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. На узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). У внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. Ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. На півдні Аргентини й Чилі переважає вівчарство.

У країнах Південної і Південно-Східної Азії основною зерновою культурою є рис. Вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. Поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю та інших прянощів, олійної пальми, тропічних фруктів тощо.

У додаткових джерелах знайдіть інформацію про тропічні фрукти, які імпортують до України. Із яких країн світу їх привозять?

2. НАЙГОЛОВНІШІ РАЙОНИ ТВАРИННИЦТВА СВІТУ. Найголовнішими районами тваринництва в наш час є Західна Європа, США, Індія, Китай, Австралія, Нова Зеландія, а також Аргентина та ПАР. Хоча тваринництво менше пов’язано з природними умовами, ніж рослинництво, у багатьох районах світу місцеві природні умови досі визначають його основну спеціалізацію. У розвинених районах світу тваринництво високотоварне, високоме-ханізоване та майже відірване від природних умов. Наприклад, у країнах Європи (Франція, Нідерланди, Швейцарія) велика рогата худоба протягом усього року випасається на природних пасовищах навіть за температури 0...+3 °С. Натомість в африканських і багатьох азіатських країнах із пустельним і напівпустельним кліматом донині панує кочове й напівкочове тваринництво, яке в більш забезпечених природними кормами районах переходить у пасовищне.

Мал. 3. Свійські тварини різних країн та регіонів світу: 1) індійський буйвіл; 2) турецька ангорська коза; 3) латиноамериканська альпака; 4) в'єтнамська свиня; 5) європейська цесарка.

За допомогою карт атласу визначте країни, які є найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції. Пригадайте, які особливості клімату притаманні цим країнам.

На більшій частині Латинської Америки поширене пасовищне тваринництво (велика рогата худоба). На півдні провідною галуззю є вівчарство (Аргентина і Чилі). Певні відмінності має спеціалізація тваринництва в Андах. Тут випасають лам та інших тварин, які найкраще пристосовані до суворих природних умов. Вівчарство традиційно розвинене у Великій Британії, звідки воно було завезене переселенцями до Австралії та Нової Зеландії, де склалися майже ідеальні умови для розвитку (мал. 3).

Специфічним є тваринництво у величезній за кількістю населення Індії. Тут більшу частину жителів становлять індуїсти, у релігії яких корова належить до священних тварин. Тому за найбільшого у світі поголів’я корів продуктивність скотарства в Індії доволі низька.