Особливості розвитку культури українських земель у XIII–XV ст. Тенденції

Від монголо-татарської навали постраждали осередки культури. Особливо потерпіли землі Переяславська, Київська, Чернігівська, східна частина Владимиро-Суздальського князівства, трохи менше — Галицько-Волинська земля. Проте культурний розвиток Русі не припинився. Культурне життя значною мірою зосередилося у західних районах Північно-Східної Русі, в Новгороді й Пскові, які уникли спустошення, а також у Галицько-Волинському князівстві. Саме тут були більш сприятливі умови для розвитку господарства і культури, тому сюди із спустошених міст переселялися ремісники, переписувачі книг, митці. Визначним центром культури залишився Київ, зокрема Києво-Печерська лавра, де знаходили притулок переписувачі й перекладачі книг, художники-мініатюристи та іконописці.

Ответ:

Объяснение:

Культурне життя значною мірою зосередилося у західних районах Північно-Східної Русі, в Новгороді й Пскові, які уникли спустошення, а також у Галицько-Волинському князівстві. Саме тут були більш сприятливі умови для розвитку господарства і культури, тому сюди із спустошених міст переселялися ремісники, переписувачі книг, митці. Визначним центром культури залишився Київ, зокрема Києво-Печерська лавра, де знаходили притулок переписувачі й перекладачі книг, художники-мініатюристи та іконописці.Освічені люди, знавці іноземних мов, працювали в князівських та єпископських канцеляріях і готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.

Важлива роль у поширенні освіти належала рукописним книгам. За словами літописця, князь Володимир Васильков мав бібліотеку з 36 книжок.  У багатьох випадках вказано, як ці книги потрапили до Володимира Васильковича: деякі перейшли до нього в спадщину, дещо він купив, ряд книг замовив, а дві «сам списа», тобто підкреслена особиста участь князя-книжника у переписуванні книг. Серед названих у літописі є не лише молитовники та літургічні тексти (Євангеліє-апракос, Апостол, Служебник, Тріодь, Октоїх, Паремія, 12 Міней, Ірмологіон), але й призначені для читання: Пролог на дванадцять місяців, Соборник і Соборник великий.

Здобутки української культури другої половини XIII — першої половини XIV ст. відіграли важливу роль у наступний період, в умовах панування на Україні польських і литовських феодалів. Культурні традиції Київської Русі допомагали українському народові зберігати свою культуру.

Разом з тим у період перебування українського народу під владою Польщі й Литви йшов безперервний процес багатостороннього спілкування українського, білоруського, польського і литовського народів, розширення взаємовпливів, в тому числі у  культурі.

Велике значення для східнослов'янських народів мало піднесення культурного життя, що почалося в Північно-Східній Русі з другої половини XIV ст. і зумовлювалось розвитком економіки, а також зовнішньополітичними успіхами, насамперед визначною перемогою в Куликовській битві. В літературі Північно-Східної Русі з'являється ряд творів про боротьбу з монголо-татарською ордою («Задонщина», житіє Дмитрія Донського), на повний голос звучать патріотичні мотиви в московських літописах, у житії митрополита Петра та ін. Діяльність геніального митця Андрія Рубльова, досягнення архітекторів, пожвавлення в галузі музичного мистецтва — все це вплинуло на розвиток української культури.

Зокрема, на Україні поширювались рукописні книги з книгописних майстерень Росії, серед них копії пам'яток давньоруської писемності та нові зразки російської літератури кінця XIV — першої половини XVI ст. Значною популярністю користувалися на Україні твори, написані в Москві, Троїце-Сергіевій лаврі, Новгороді, Пскові та інших центрах російської культури.

Важливе значення мали зв'язки України з осередками освіти у Центральній і Західній Європі. Відсутність на Україні вищих учбових закладів спонукала окремих вихідців із шляхетства й міщанства здобувати освіту в Краківському, Карловому (Прага), Падуанському, Болонському та в деяких німецьких університетах.