Чи вважаєте слушним міркування сучасника подій ? Відповідь обґрунтуйте. "За Директорією УНР пішли світська Росія й радянська Україна, які договором у Ризі зреклися на користь Польщі тих самих українських земель, включно з Галичиною , які призначав Польщі Вершавський договір з Головним отаманом Петлюрою . Коли пригадати, що головним агітаційним знаряддям світської Росії й радянської України проти петлюрівщини було те , що " Петлюра запродав українські землі й українські маси селянства й робітництва в неволю шляхетської Польщі ", то це дасть найліпшу оцінку Ризького договору і становище інтересів українських мас селянства й робітництва" (М.Лозинський).

Ответ:

Під час боротьби за незалежність України, Директорія УНР та Симон Петлюра використовували всі можливі засоби, включаючи дипломатичні зв’язки з Польщею. Однак, пізніше, після підписання Ризького договору між Радянською Росією та Польщею, українські землі були поділені, що спричинило критику з боку деяких українських націоналістів. Так, М. Лозинський вважав, що ці події показали несправедливість звинувачень проти Петлюри про “продаж” українських земель Польщі. Він вважав, що реальні інтереси українського народу були проігноровані під час підписання Ризького договору.

Объяснение:

Міркування М. Лозинського відносно Директорії УНР, Вершавського та Ризького договорів можна розглядати в контексті історичних подій того часу.

Директорія УНР була найвищим органом державної влади відродженої Української Народної Республіки, яка діяла з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року123.

Вершавський договір, відомий як «Договір Пілсудського — Петлюри», був підписаний між Польщею та УНР. За цим договором, Річ Посполита відмовлялася від претензій на частину української території та визнавала УНР. Польща також зобов’язувалася надати військову допомогу в боротьбі проти більшовиків45.

Ризький мирний договір був підписаний у Ризі 18 березня 1921 року представниками РРФСР і УРСР, з одного боку, та Польщі — з другого. Цей договір формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919 — 1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920678.

Таким чином, в контексті цих історичних подій, міркування М. Лозинського можна розглядати як критичний аналіз дій Директорії УНР та її взаємодії з Польщею та Радянською Росією. Однак, як і всі історичні оцінки, вони можуть бути предметом дискусії та інтерпретації.