1. Чому інформація КДБ від 29 квітня мала на меті не інформування задля порятунку населення від радіації, а створення умов державної безпеки під час підготовки і святкувань «1 Травня - Дня між- народної солідарності трудящих»? 2. Чому влада в СРСР загалом та УРСР зокрема намагалася приховати правду про події на ЧАЕС як від своїх громадян, так і від країн Заходу? Як це узгоджувалося з політикою гласності?

1. Чому інформація КДБ від 29 квітня мала на меті не інформування задля порятунку населення від радіації, а створення умов державної безпеки під час підготовки і святкувань «1 Травня - Дня між-народної солідарності трудящих»?Інформація КДБ від 29 квітня була націлена на створення умов державної безпеки під час підготовки і святкувань «1 Травня - Дня між-народної солідарності трудящих» з кількох причин.По-перше, радянська влада боялася масових заворушень і протестів, які могли б статися, якби населення дізналося про справжню масштаби аварії. У той час у СРСР вже відбулося кілька великих протестів, таких як Литовська незалежна руху та Українська Гельсінська Група. Влада боялася, що аварія на ЧАЕС може стати каталізатором для нових протестів, які могли б підірвати устоям радянського режиму.По-друге, влада не хотіла, щоб аварія на ЧАЕС викликала паніку серед населення. Панічна реакція могла б призвести до масової міграції людей з небезпечних зон, що ускладнило б ліквідацію наслідків аварії.По-третє, влада хотіла показати світові, що вона контролює ситуацію. Радянський Союз був відомий своєю закритою політикою та нетерпимістю до критики. Влада не хотіла, щоб аварія на ЧАЕС була використана країнами Заходу як аргумент проти СРСР.2. Чому влада в СРСР загалом та УРСР зокрема намагалася приховати правду про події на ЧАЕС як від своїх громадян, так і від країн Заходу? Як це узгоджувалося з політикою гласності?Влада в СРСР загалом та УРСР зокрема намагалася приховати правду про події на ЧАЕС з кількох причин.По-перше, радянська влада боялася, що правда про аварію може викликати масові протести та заворушення, які могли б підірвати устоям радянського режиму.По-друге, влада не хотіла, щоб аварія на ЧАЕС викликала паніку серед населення. Панічна реакція могла б призвести до масової міграції людей з небезпечних зон, що ускладнило б ліквідацію наслідків аварії.По-третє, влада хотіла показати світові, що вона контролює ситуацію. Радянський Союз був відомий своєю закритою політикою та нетерпимістю до критики. Влада не хотіла, щоб аварія на ЧАЕС була використана країнами Заходу як аргумент проти СРСР.Політика гласності, яка була проголошена в СРСР у другій половині 1980-х років, не була повним і всеосяжним відкриттям інформації. Вона передбачала обмежене інформування населення про деякі аспекти суспільного життя. Аварія на ЧАЕС була одним з таких аспектів, які не підпадали під дію політики гласності.Узгоджувати політику гласності з приховуванням правди про Чорнобиль було важко. З одного боку, влада хотіла показати, що вона дотримується політики гласності. З іншого боку, вона не хотіла публікувати інформацію, яка могла б завдати шкоди СРСР. У підсумку, влада вирішила приховати правду про Чорнобиль, що призвело до значних негативних наслідків для СРСР.Приховування правди про Чорнобиль стало одним із найважливіших факторів, які призвели до розпаду СРСР. Аварія показала, що радянська влада не здатна контролювати ситуацію та нехтує інтересами своїх громадян. Це викликало в населення недовіру до влади та підірвало її авторитет.