аналіз вірша "матері" Володимир Підпалий Я твій портрет фіалками вберу – ти ж так любила голубі фіалки. Мене ти вчила правді і добру, мене до праці ти привчала змалку... Я доторкнуся до твого чола, на ньому зморшки – й ті такі ласкаві... Ти все дала й нічого не взяла: ні крихти хліба, ні спасибі навіть... Все те, що мав, і те, що в мене є, що від людей, що від землі святої, що радістю в рядках моїх встає, передано в моє життя тобою... Дочку, можливо, матиму... Хто зна, про що в гаю зозуля накувала... О, як я хочу, мамо, щоб вона твоє велике, щедре серце мала!..

У вірші "Матері" автор виражає своє відношення до матері, свою любов, свою повагу. Вірш настільки насичений почуттями й ємоціями, що здається, він ніби виділяє собою щоб особливе, знайоме, рідне.