Диаманта з твору Захара Беркута про Мирославу

От дівчина! Тій й не жаль би бути мужем. І, певно, ліпший з неї був би муж, ніж її батькоІ чим більші трудності їй прийшлось би поборювати, тим охотніше бралась вона за діло, тим  краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним стидливим лицем, а все те лучилось в нй у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову-той довіку не міг забути її лиця, її ходи, її голосу.