Боже світлий, спустись! Бо спраглі нивиРос освіжливих ждуть, томліють люди,Біг свій стишують коні —Вниз колісницю жени!Глянь, чий усміх з пучин прозорих моряЛюбо манить тебе? Спитайся серця!Біг прискорюють коні,Манить Тетіда тебе.Зскочив бистро їздець, в її обіймиВін схилився, узду бере Купідон,Біг спиняють свій коні,П'ють животворну струю.Сходить кроком легким на твердь небеснуНіч п'янка, і любов іде за нею.Ви, любіть і спочиньте!Люблячий Феб опочив.