Предмет:
ЛитератураАвтор:
fresierОтвет:
У далекому селі, серед засніжених полів, розцвітало неповторне кохання, вічне і невгамовне, як сама природа. Балада Тараса Шевченка "Тополя" стала свідком таємничих обіцянок і вірності, які несла собі на вітер молода тополя та відданий козак.
Весняні вітри нісили за село віддалені ліси, де плакала тополя. В її вітровихаємних гілках та прекрасних квітах ховалася доля двох закоханих сердець. Ця балада – сповістник кохання, яке перетинає бурхливі води життя та зростає, мов виток річки, на своєму шляху.
Тополя, як символ кохання, відображала сили, що стояли поза часом. Її гілочки кружляли в танку, неначе двоє закоханих, обіймаючи один одного. Таємничість кохання, що пливла в повітрі, сипалася зі слів балади, як зірки в ночі.
Тополя, здавалося, розповідала про величні мрії і терзання, що переповнювали серце молодого козака. Його кохана, як та тополя, стояла в далекому лісі, обіцяючи вірність і чекання. Це кохання було вищим, ніж будь-які земні преграти, інколи переходячи межі часу.
Тополя стала свідком різних пори року, а кохання тривало, невпинно пливучи через всі труднощі життя. Спільно з баладою вона оспівувала величезну силу кохання, яке долає час та випростовує свої крила.
Так, у баладі "Тополя" Тараса Шевченка, усепереможна сила кохання стала невмирущою, ніби вічність природи. Ця історія кохання, як і тополя, несла свої відчайдушні сонети в небеса, підносячи кохання до вищих вимірів, де воно залишалося вічним як весняне розцвітання та осіннє золото.
Объяснение:
авоырАРВЫРАЖЫ
Автор:
bunny rabbithkcoДобавить свой ответ
Предмет:
ЛитератураАвтор:
anatolioОтветов:
Смотреть