Дмитрик, якому 2 роки та 4 місяці, ранком не хоче йти у групу і просить маму залишити його посидіти у роздягалці. Полюбляє гратися у дитячому садку та вдома з іграшковими тваринами. Ігри хлопчика розвиваються щоразу за однаковим сценарієм: тварини борються між собою, не погоджуються на мирні перемови і здійснюють неприховано агресивні дії один щодо одного. У сім'ї Дмитрика покараннями сина (а він єдиний у сім'ї) займається мати. Вона використовує фізичні санкції («Можу вдарити»). А тато сина практично не карає. Про що свідчить пристрасть хлопчика до таких ігор? Що можна зробити в цій ситуації? Яку роль варто узяти на себе вихователеві у подоланні підвищеної агресивності хлопчика? (Алексеева Е.Е. Психологические проблемы детей дошкольного возраста. Как помочь ребенку? Учебно-методическое пособие. - 2-е изд. - СПб: Речь, 2008. - С. 12-13.) Мати дівчинки трьох років звернулася до педагога дитячого садка із проблемою: «Моя дитина дуже боїться летючих комах (навіть найдрібніших). Вона плаче, тікає і (поки не забуде) не йде туди, де комаху бачила. Усі розмови з нею закінчуються фразою: «Я не боюся, скажу «геть» – і вона полетить», але результат залишається таким самим. Що робити?» Що би Ви порадили мамі цієї дівчинки? Які причини такого стану дитини ? Яку індивідуальну роботу можна провести з нею в умовах ДНЗ ? (Алексеева Е.Е. Психологические проблемы детей дошкольного возраста. Как помочь ребенку? Учебно-методическое пособие.– 2-е изд. – СПб: Речь, 2008. – С. 24-25.)

Ответ:

лвлвлаьадпллааллалалалалалплаьалаьплаллаьплаалниплал вдвлпьпььпь пщалпьда ещаьпье азуьклпл пщалаь

Объяснение:

хоу хоу хоу