вірш Олени Теліги або Одега Ольжича який легко вчится срочно!!!!!

Олена Теліга – БезсмертнеУпало світло ліхтарівНа день конаючий і тихий,Та перед смертю він зустрівПосмертні свічі — дивним сміхом.І, мабуть, кожний з нас відчувТой сміх, як переможну силу,Як перенесену свічуЗа межі схилу.І це тому я, мов у сні,Пішла серединою вулиць,І очі, зустрічні, ясні,Не глянули, а розчахнулись.Та я минала всі вогні,Як світло не своєї брами,Бо чула: жданий довгі дні —Вже йде з безсмертними дарами.***Олена Теліга – ВеснянеРозцвітають кущі жасмину,Грає сонце в височині!Чи зустріну, — чи не зустріну?Чи побачу тебе, чи ні?І куди б скерувати кроки,Щоб тебе я могла знайти?Тільки бачу, іде високий,Приглядаюсь, чи тож не ти…І не вітряно і не хмарно,Все заповнює весняний сміх!Цілий день я проброжу марно,Не зустрівши очей твоїх.Та зате серед ночі, любий,У весняному моєму сні, —Поцілуєш мої ти губиІ щось ніжне шепнеш мені.***Олена Теліга – ЖиттяВасилеві КуриленковіЗловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,І жах ночей, що покривають плач,Ти, зраджений життям, яке любив так палко,Відчуй найглибше, але все пробач.Здається, падав сніг? Здається, буде свято?Заквітли квіти? Зараз чи давно?О, як байдуже все, коли душа зім’ята,Сліпа, безкрила, сунеться на дно…А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!Греби скоріше і пливи, пливи!Повір: незнане щось у невідому поруТебе зустріне радісним: “Живи!”Тоді заблисне сніг, зашепотіють квітиІ підповзуть, як нитка провідна,Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!Його пізнавши глибоко, до дна!***Олена Теліга – Без назви          Д.Д.Не любов, не примха й не пригода, —Ще не всьому зватися дано!Ще не завжди ж у глибоких водахВідшукаєш непорушне дно.І коли Твоя душа воскреслаЗнову мчиться у осяйну путь,Не питай чиї натхненні веслаТемний беріг вміли відштовхнуть.Не любов, не ніжність і не пристрасть,Тільки серце — збуджений орел!Пий же бризки, свіжі та іскристі,Безіменних, радісних джерел!***Олена Теліга – Я руцi, що била, — не пробачу…* * *Я руцi, що била, — не пробачу —Не для мене переможний бич !Знай одно: не каюсь я, не плачу,Нi зiтхань не маю, нi злоби.Тiльки все у гордiсть замiнила,Що тобою дихало й цвiло,А її тверда й холодна силаПридушила тепле джерело.Але нaвiть за твою шпiцрутуСтрiл затрутих я тобi не шлю,Бо не вмiю замiнять в отрутуВiдгорiле соняшне — “люблю”.