Можно переказ до тексту Чи роблять так друзі

Відповідь:

Этот текст рассказывает о том, как друзья могут вести себя друг с другом, и правильно ли они поступают. Он начинается с рассказа о двух друзьях, которые учатся в одном классе и всегда вместе. Однажды один из них, Петро, решил нашутить шутку над своим другом Іваном, представившись им на сайте знакомств как девушка. Он попросил Івана прийти на встречу, но вместо этого поставил его в неловкое положение перед всем классом.

Текст задает вопрос, является ли такое поведение друзьей правильным. Он говорит, что друзья должны быть честными и уважать друг друга, а не насмехаться друг над другом. Друзья должны поддерживать друг друга и помогать друг другу в трудные моменты.

В конце текст предлагает читателю задуматься над своим поведением в отношении друзей и о том, какие поступки могут навредить этим отношениям. Текст напоминает, что друзья - это важные люди в нашей жизни, и мы должны уважать их и беречь наши отношения.

Пояснення:

ЧИ РОБЛЯТЬ ТАК ДРУЗІ? (за Всеволодом Нестайком)— Що? Не вилізу?! Хоч зараз! — Мишко рвучко повернувся і рішуче попрямував до пожежної драбини.— Мишко, не вигадуй! — намагався зупинити його Ігор. — Звісно, вилізеш. Та кому це треба? Мишко не звертав на його слова ніякої уваги. Будинок, у якому жили Мишко, Толя, Ігор і Женя, був шестиповерховий, старовинний. З подвір'я по глухій стіні тяглася вгору пожежна драбина. Вона складалася з товстих залізних скоб, вбитих у стіну, і здалеку нагадувала велетенського смугастого змія. Перша скоба була досить високо від землі, і дотягтися до неї Мишко не міг.— Підсади! — крикнув він Толі, що був найвищий за всіх хлопців у дворі.— Може, не треба? — невпевнено промовив Толя. — Справді, чого лізти? Хай Женька спочатку сама спробує, а тоді буде під'юджувати*.— Підсади, — огризнувся Мишко.Толя знизав плечима й підсадив його. Мишко схопився за скобу, засовав ногами по стіні, підтягнувся і поліз. Діти, затамувавши подих, мовчки дивилися на нього. Мишко ліз обережно, повільно. Коли він доліз до третього поверху, нога раптом сковзнула, зірвалася і... Мишко повис на руках. Усі завмерли. Женя злякано закричала:— Мишко, злазь! Я тепер вірю! Не треба, злазь! Але Мишко вже намацав ногами скобу й поліз далі. На рівні четвертого поверху він зупинився перепочити.Випадково глянув униз, і... Мишкові стало так страшно, що він ледь не випустив із рук скобу. Хлопець судорожно зціпив пальці й застиг. «Зараз упаду...» — подумав із жахом. Минула хвилина. Унизу напружено мовчали. У Мишка вже й на думці не було лізти далі... Та хіба можна спуститися? На посміх!..«Що робити? Що робити? » — гарячково стукотіло в голові. І раптом почувся спокійний, хриплуватий голос:— Та-ак! І далеко це ви, юначе, зібралися? Ану зараз же злазь! На ґанку стояв Михайло Петрович. Толя, Ігор і Женя так і присіли від несподіванки, вони не знали, куди подітися. А Мишко полегшено зітхнув і обережно почав спускатися. Наближаючись до землі, він уже вдавав, що злазить неохоче. Коли сплигнув на землю, ноги в нього підігнулися, і хлопець присів.— Ех!.. Пе... перешкодили... — пробелькотів Мишко. Він був блідий, губи тремтіли.— І чого ти поліз туди? — спитав Михайло Петрович. Мишко мовчав. Тоді Женя, бліда й перелякана не менше, ніж Мишко, затинаючись, розповіла, як це сталося. Зайшла мова про хоробрість, Мишко розпалився й почав хвалитися, що він нічого не боїться, а вона взяла і сказала, що він просто базікало, а якщо ні, то хай залізе по цій драбині на дах; вона й не думала, що він справді полізе...— Хоробрість! — промовив Михайло Петрович. — Яка це хоробрість! Безглуздо ризикувати** — це дурощі, а не хоробрість!.. Інша справа — коли необхідно, коли від цього залежить чиєсь життя або щось дуже важливе. А так... Ну яка користь з того, якби ти розбився? Яка? І ви теж... розумники! Пустили його! Теж мені друзі! Діти пригнічено мовчали.*Під'юджувати — підбурювати.**Безглуздо ризикувати — нерозумно ризикувати