Казки про тварин належать до «звіриного епосу», вони є історично
найдавнішими. Ці казки в алегоричній формі розкривають суспільні явища,
побут людей. Вони пронизані сатирою, гумором. На основі опису дій та
вчинків тварин проводяться аналогії з життям людей: персонажі казок
обирають собі старосту, війта, царя, а також господарюють, змагаються,
сперечаються, дають і беруть хабарі, принижують слабших. У цих казках
діють домашні, свійські (кіт, собака, коза, вівця, баран) та дикі
тварини (вовк, лисиця. ведмідь, кабан, їжак), птахи (півень, качка,
орел, сова, ворона, горобець), комахи, земноводні (жаба, черепаха) і т.
ін. При цьому перевага часто надається свійським тваринам над дикими.