розповідь якби птахи і звірі вміли говорити

Якби птахи і звірі вміли говорити, то я вважаю, що світ став би кращим і справедливішим. Люди змогли б розуміти їх бажання і у кожного б з"явились свої маленькі друзі, що в змозі порадити або втішити у складну хвилину. Якщо хтось заблукав би в лісі, то звірі завжди б могли підказати дорогу. А людина яка проходить повз осиротіле звірятко навулиці ніколи б не залишилась байдужою.  Тоді б ми змогли жити в гармонії і злагоді з усім живим.

Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти. Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки. Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть: - Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.- Це ми, зайчики - побігайчики!- Чого вам треба? - Запитав Сергій.- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.Ось було б так, як би звірі могли говорити!