Твір-мініатюра "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять".

Людина — найрозвиненіша серед істот планети Земля. Це особа, наділена надбаннями культури: духовної, матеріальної, культури взаємовідносин, екології. Екологічна культура є однією зі складових загальнолюдських відносин людини й довкілля. У школі нам багато говорять про те, що людина має бути доброю, освіченою, культурною. Культура — це дотримання загальнолюдських морально-етичних норм взаємин між людьми. Останнім часом дедалі частіше почали говорити про екологічну культуру людини, про екологію як науку, яка включає відносини і довкілля: використання природних ресурсів, збереження природних багатств, охорону природних об’єктів. Мабуть, екологічні проблеми так гостро стоять тому, що тривалий час наших людей виховували передусім політично грамотними, відданими певним ідеям. Ліс, земля, річки, озера, мовляв, є і будуть завжди. Та з кожним роком наша планета дедалі більше забруднюється. Багато річок, озер перетворилися на болота й зовсім висохли через те, що люди забруднювали їх шкідливими речовинами, відходами і не дбали про них. Народна мудрість говорить: «Які люди, така й природа довкола них». І це і правді так, бо тільки від нас залежить, у якому стані буде середовище, що нас оточує. Адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Часом ми забуваємо це правило, і, відпочиваючи в лісі чи біля ставу, залишаємо після себе і сміття. Екологічна культура передбачає і піклування людини про природу: не зливані в природні водоймища отруйні речовини, дбайливо перероблювати відходи. І не тому, що якась інстанція оштрафує, а тому, що це обов’язок людини, яка є часточкою цього навколишнього середовища. Я вважаю, щоб підняти культуру людини, потрібно до шкільної програми ввести курс «Екологічна освіта» для учнів 5—11 класів. Щоб кожен знав, яку йоду він п’є, чим дихає і як це все поліпшити та зберегти для нащадків.