твір-мініатюру на тему: «Ти знаєш, що ти людина…» 

 

Плз 

У недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, Василь Симоненко однозначно заявив:

                   На світі безліч таких, як я.

                   Та я, їй - богу, один.

З підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. Це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

Ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "Ти знаєш, що ти-людина...":

                       Усмішка твоя-єдина,

                        Мука твоя-єдина,

                       Очі твої-одні.

Звучить ця поезія пристрасно і переконливо. Безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "Гляди ж не проспи!".

Творчість Василя Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як писав Олесь Гончар, "...для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".