1) Установіть відповідність між характеристиками дієприкметників і реченнями, в яких вони вжиті
1 – пасивний, у знахідному відмінку множини
2 – пасивний, у називному відмінку множини
3 – пасивний, у родовому відмінку множини
4 – активний, у знахідному відмінку множини
А – Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав'яних, утаємничених обріїв воля. (В. Дрозд)
Б – Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. (В. Дрозд)
В – Злегка стелилися крізь сутінки пригладжені лігвища вітрів. (В. Дрозд)
Г – Потім будуть озерця й озерчата, порослі лепехою. (Гр. Тютюнник)
Д – Він похапцем відбирав з-поміж сухуватих стернин важкі, одсирілі на дощ колоски. (Гр. Тютюнник)

2) Установіть відповідність між реченнями та способами вираження в них обставин
1 – обставина виражена прислівником
2 – обставина виражена відмінковою формою іменника з прийменником
3 – обставина виражена дієприслівником
4 – обставина виражена інфінітивом
А – Вгамувавшись, лось лизнув припорошену снігом землю. (Є. Гуцало)
Б – Я прийшов виконати княжу волю. (В. Малик)
В – Попливла б я на схід сонця. (Леся Українка)
Г – Править хтось малим човенцем, стиха весла підіймає. (Леся Українка)
Д – Вони їхали царством весни. (О. Іваненко)

3) З’ясуйте, який вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного.
1 – Ця подія сталася саме тоді, …
2 – … однак студенти склали іспит.
3 – Це не та зупинка, …
4 – Журналістка повідомила, …
А – означальне
Б – з’ясувальне
В – обставинне часу
Г – обставинне місця
Д – обставинне допустове

1. Відповідність між характеристиками дієприкметників і реченнями, в яких вони вжиті.    1) пасивний, у знахідному відмінку множини        Б) Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо ЗВЕДЕНІ копита й тягли в глибінь (В. Дрозд).    2) пасивний, у називному відмінку множини        В) Злегка стелилися крізь сутінки ПРИГЛАДЖЕНІ лігвища вітрів (В. Дрозд).

    3) пасивний, у родовому відмінку множини        А) Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав'яних, УТАЄМНИЧЕНИХ обріїв воля (В. Дрозд).    4) активний, у знахідному відмінку множини     Д) Він похапцем відбирав з-поміж сухуватих стернин важкі, ОДСИРІЛІ на дощ колоски (Гр. Тютюнник). 2. Відповідність між реченнями та способами вираження в них обставин.      1) обставина виражена прислівником:           Г) Править хтось малим човенцем, СТИХА весла підіймає (Леся Українка).

     2) обставина виражена відмінковою формою іменника з прийменником:

          В) Попливла б я НА СХІД СОНЦЯ. (Леся Українка)     3) обставина виражена дієприслівником:           А) ВГАМУВАВШИСЬ, лось лизнув припорошену снігом землю (Є. Гуцало).

      4) обставина виражена інфінітивом:

         Б) Я прийшов ВИКОНАТИ княжу волю (В. Малик). 3) Такий вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного.       1) Ця подія сталася саме тоді, … (КОЛИ?)           В) обставинне часу.       2) … однак студенти склали іспит. (НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЩО?)           Д) обставинне допустове.

      3) Це не та зупинка, … (ЯКА?)           А) означальне.       4) Журналістка повідомила, … (ЩО?)           Б) з’ясувальне.