Текст сорока і шпак

Покинувши ліси свої,Сорока в город полетіла.Там по садках тинялася без діла,Довгенько по гаях не бачено її...Всі думали: пропала Білобока,-Аж ось — сусіль!1[1] — вернулася Сорока!Вернулася і зараз крик такийВона зняла, що ліс озвавсь луною:"Сюди! сюди! злітайтеся мерщій!Послухайте! до вас я з новиною!"От стрепенувся ліс, летять пташки,Летять великі птиці,Орли, і Соколи, Зозулі і Шпаки,Тихенькі Солов'ї і гомінкі Синиці.Злетілися, посіли на гіллі —А що то скаже їм та городянська штука?"Послухайте мене, великі і малі!-Озвалася вона,— є в мене вам наука.Ну, де ви живете? що знаєте, дурні?Самі все лісові пісніСпіваєте, як і співали!Покиньте їх! не ті часи настали:Тепер путящий співНе тут, серед гаїв,-Ні, тут дурні патяки,-А в городі — отам співаки!..Отам пісні... Навчилась їх і я...Вже годі слухать Солов'я,Послухайте мене, співання ж бо яке!..Скреке!.. скреке!.. скреке!.."Вона ще довго скрекотіла,А далі Шпак на те загомонів:"Та ну бо вже! Не буде діла!Ми це од тебе чули спів,А іншого, як ти не вміла,То й город не навчив.Була ти й будеш скрехотуха,-Чого ж ти нам дратуєш ухаТа бешкет робиш на весь гай?Хай кожен так собі співає,Як хто зуміє і здолає,-Усяким співам волю дай,То й буде в нас співучий край!..