пeрeвірeчнe слово доислова важко - №26873658

пeрeвірeчнe слово доислова важко
- Предмет:
  Українська мова
- Автор:
  cumulus
- 5 лет назад

Ответы 0

Добавить свой ответ

Еще вопросы

5000418-(45150:75*306+37095*9)-345*7
- Предмет:
  Математика
- Автор:
  camilahughes
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
1задача:
Из школы вышли одновременно Вера и Алла и пошли домой в проаотиположеных направлениях. Вера шла со скоростью 85м/мин, а Алла--95м/мин. Какое расстояние будет между девочками через 10 мин?

2) задача :
Две машины выехали одновременно навстречу друг другу из двух городов и встретились через 2ч. Скорость первой машины 62 км/ч, скорость второй 67 км/ч. Чему равна расстояние между городами?

3)задача:
Два поезда вышли одновременно навстречу друг другу из двух городов. Скорость первого поезда 57 км/ч, скорость второго 59 км/ч. Расстояние между городами равно 348км. Через сколько часов поезда встретятся ?
- Предмет:
  Математика
- Автор:
  rocky47
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
Поделитесь своим мнением о отношении Волчатника к диким животным. По стихотворению О.Сулейменова. Помогите пожалуйста,срочно!
- Предмет:
  Литература
- Автор:
  ware
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
Виписати епітети і метафори з поезії "Мрії" Українка Леся

У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті,
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках
Не на гордих переможців,
Що, сперечника зваливши,
Промовляють люто: "Здайся!"

Погляд мій спускався нижче,
На того, хто, розпростертий,
До землі прибитий списом,
Говорив: "Убий, не здамся!"

Не здававсь мені величним
Той завзятий, пишний лицар,
Що красуню непокірну
Взяв оружною рукою.

Тільки серце чарувала
Бранки смілива відповідь
"Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш!"

Роки любії, дитячі,
Як весняні води, зникли,
Але гомін вод весняних
Не забудеться ніколи.

Він, було, мені лунає
У безсонні довгі ночі
І єднається так дивно
З візерунками гарячки:

Мріє стеля надо мною,
Мов готичнеє склепіння,
А гілки квіток сплелися
На вікні, неначе грати.

Од вікна до мене в хату
Червонясте світло впало, —
Чи то вуличнеє світло,
Чи то полиски пожежі?

Що се так шумить невпинно?
Навісний, безладний гомін!
Чи в крові гарячка грає,
Чи війна лютує в місті?

Чи се лютий біль у мене
Тихий стогін вириває,
Чи то стогне бранець-лицар,
Знемагаючи на рани:

"Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?
Другом будь, зійди на вежу,
Подивись на бойовисько!

Подивись на бойовисько,
Хто кого перемагає?
Чи над лавами ще в’ється
Корогва хрещата наша?

Коли ні,— зірву завої!
Хай джерелом кров поллється,
Будь проклята кров ледача,
Не за рідний край пролита!

Ні, я чую наше гасло!
Ось воно все голосніше...
Зав’яжіть тісніше рани,
Шкода кров губити марне!.."

Так дитячі мрії грали
Між примарами гарячки.
А тепер? — гарячка зникла,
Але мрії не зникають.

І не раз мені здається,
Що сиджу я у полоні
І закута у кайдани
Невидимою рукою,

Що в руці у мене зброя
Неполамана зосталась,
Та порушити рукою
Не дають мені кайдани.

Глухо так навколо, тихо,
Не шумить гарячка в жилах,
Не вчувається здалека
Дикий гомін з бойовиська.

Так і хочеться гукнути,
Наче лицар мрій дитячих:
"Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наокбло!

Подивись, чи в полі видко
Нашу чесну короговку?
Коли ні, не хочу жити,
Хай мені відкриють жили,

Хай джерелом кров поллється,
Згину я від згуби крові.
Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита!.."
- Предмет:
  Українська література
- Автор:
  judith
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  0
- Смотреть

How much to ban the user?

1 hour 1 day 100 years