Яке речення є складним із різними видами зв'язку?


A/Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались у яр, Сіроманцеві доводилося похекувати та попріти.
B/Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце, як по руці лізе божа корівка і лоскоче мене своїми лапками.
C/Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася, в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись.
D/Михайло якраз натрапив на ту суперечку, встряв у неї й почав доводити, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.


Яке з поданих речень складне з різними видами зв'язку?


A/На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив.
B/Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.
C/Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні.
D/Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні.


У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки?


A/У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.
B/Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами, і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох.
C/Погортайте сторінки сивих віків, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні.
D/Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.


У якому складному реченні правильно розставлені знаки?


A/Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.
B/Був прозорий сонячний ранок – і мовчазні навколишні простори, дбайливо устелені сріблястим сніговим килимом, так ясніли навпроти сонця, що аж сліпило очі.
C/Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа: той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне.
D/У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта я згадую слова твої неждані.


В якому реченні допущені пунктуаційні помилки?


A/Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним, жовто-зеленим кольором; висока трава починає гнутись, хилитись, поверх неї тільки гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекуче, іскристе проміння.
B/І кожна бляшка, панцир, опуття і на прикрасах вирізьблені драми – це панорами скіфського життя, увічнені по золоту майстрами.
C/Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно виступив з млистого туманного небосхилу, і вже вони освітлюють цей тихий простір, що з правіку, мабуть, носив назву Чари-Комиші.
D/Білясте море сріблиться на сонці, непомітно зливаючись із молочно-білим небом; риса обрію губиться і не можна відрізнити, де в потоках білого сяйва кінчається море, й починається небо.


У якому складному реченні правильно розставлені знаки?


A/А в цей час наді мною твориться диво – хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли як скрипка.
B/Бузок сіяв зелене проміння, миготливе й ненадійне, земля вже теж освітилася, трава дихала морочним духом і все повивалося таким незнайомим і таким тремким хвилюванням, що в бабиній душі хитнулося якесь дуже давнє, і забуте почуття.
C/Здається, що хтось над землею розвішав невидимі хмарини пахощів, а серед них владно й опукло тремтить чебрецевий настій і ніжний дух прив’ялої суниці.
D/Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що, поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку: там набігли на річку високі коноплі, і залили берег своїм гострим важким духом.

В) Бузок сіяв зеленепроміння...