СРОЧНО ‼️‼️ ДАЮ 90 балов написать твір мініатюру на тему «Красне слово-золотий ключ» написать нужно новый не скопированный из интернета.

Объяснение:

Буденнiсть I значущість. Простота / тайна. Звичайність і маги I це все вміщається у слові. Мабуть, коли створювалась мова як засіб спiлкувай ня, людство ще не усвiдомлювало до кінця силу слів. Бо якось би убезпечило! себе вiд його смертоносноï дiї. Слова зради, підлості вбивають щось значуще, що Існуе в людині заради добра і милосердя. Щастя і горе, радість і смуток - усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові. Яке щастя!» - і руки простягнені назустріч синочкові, ЯКИЙ ТУПЦЯЕ По зеленому моріжку, усміхнені оченята звернені до матусі, до всього доброго світу, до людей, які ще не встигли для цього маляти зробити нічого злого і підступного Це все ще попереду, а сьогодні - зелений мор жок, лагідні руки мами, барвист метелики, що розважають і бавлять маленьку людину.<<Яке там щастя!>> - зболенi очi старенької жінки опущені донизу, до долон що простягнена за милостинею. Роки прожиті. Доля не була ласкавою, багат довелося пережити: відривала від себе останнiй шматочок, економила кожнi копійку, аби дітям було добре, щоб вони жили краще, нiж батьки. Iось... РiдЯ* діти відцурались, кажуть, що в них теж не вистачає грошей, що треба до зими встигнути ремонт у квартир зробити, тож до матерi вони не наïздяться, не вона одна бiдує: он скiльки таких пенсіонерів. Але ж тим пенсіонерам (кого вона знає) хоч інколи діти допомагають, а то й забирають до себе, щоб доглядіти до смерті. Але це в інших, а в неї... Тепер ось - доводиться просити на шматок хліба, соромно й очi пiдвести, бо тяжко працювала весь вік, а на пенсію, виходить, і не заробила.<<А щоб тобi щастя не було!» - i злобно перекошений рот, люттю налитi очі. Страшно в такi очi зазирнути, бо повіє від такого погляду таким мороком злоби й ненависті, що аж кров у жилах застигне. І слово в устах такої людини звучить і зловісно й страшно. Наитемніші закутки вiдкрилися в душі й вихлюпнулися назовні через слово, боляче зачепивши когось iз ближніх. Слово одне, а бач, що воно може. Та все ж людина придумала слова не для ; зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. Тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди вiдповiдник доброго слова, і злоба, як хвороба, відступить. Шануй I бережи добре слово на всі випадки життя, добро, створене тобою, тобi ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше.