вибірково перекажіть текст пж срочно!!мені не потрібен план даю 50 балів В одному рибальському селі на самому березі жив старий рибалка. Звали його Білоусом. І була в нього донька – білява красуня. Любила вона розпустити білі коси на високій кручі над морем, щоб вітер ними бавився. Підніме догори руки й гукає: Вітре буйний! Не боюся тебе. Подми іще сильніше!.. Одного разу вибігла на кручу і загукала: Вітре-вітрило, забери мене до себе в гості! І тут здійнявся вихор, не встигла й опам’ятатись, як полетіла з простір синього неба. Дужий вітер підкорив і поніс її до себе в гості. Опустилася на якомусь загадковому острові. Кругом лише море безкрає, а на острові казкова краса: дивовижні дерева, трави, квіти. Особливо вабили зір квіти, а серед них – квітка білої троянди. Довго милувалася тією красою, а тоді вже злякалася, що опинилася хтозна-де сама- самісінька. Сіла на травичку і затужила за батечком, бо матері в неї – сироти – не було. Упала сльозинка на білу квітку троянди. І заговорила Троянда людським голосом: Не плач, красуне, не тужи, а послухай, що я тобі пораджу. І коли сонце стане на обідню пору, сюди прилетять красень-сокіл і голуб обскубаний. Сокіл сяде тобі на ліве плече ближче до твого серця. Почне тобі соколину пісню співати, крилом по лицю гладити. А голуб обскубаний сяде тобі в ногах, вклониться і заворкує. Його ти й приласкай, приголуб. А сокола не чіпай і не голуб його, бо тільки приголубиш, то одразу станеш білою трояндою і назавжди залишишся на цьому острові, а батечка свого вже не побачиш. Батечко твій – хоробрий рибалка. Він не боїться вітру і в шторм ловить рибу, його всі рибалки поважають. А любить він тебе понад усе на світі. А відкіля ти все знаєш, ніжна Трояндо? Знаю, бо хороше далеко чути... Поглянь, скільки тут білих троянд. Але ми не квіти, ми наречені того сокола-вітру, бо приласкали спочатку сокола, а на голуба і не глянули. А чому ви на острові безлюдному поселилися? Бо, як і ти, просили вітра, щоб у гостях у нього побувати... Приголуб, сестро, голуба. Не дивись на красу сокола. Голуб – то життя, а сокіл – неволя. Сокіл кожної ночі знімає з нас свої чари, ми стаємо людьми, розважаємо його танцями. Коли починає світати, ми стаємо трояндами. І так усе життя. Якщо сокіл розсердиться і почне бити голуба, ти, сестро, накрий голуба своїми світлими косами і цим його врятуєш. Той голуб потім багато добра тобі зробить. Буде все життя служити тобі вірою і правдою. А як не накриєш косами, то голуб загине, і ти вже ніколи з цього острова не повернешся додому. Прощай, красуне, бо скоро прилетять гості – добро і зло. Будь мудра. Спасибі за пораду і низький уклін тобі, Біла Трояндо. Недовго довелося чекати. Прилетіли сокіл і голуб. Один красивий та прудкий. Другий змучений, з сумними очима. Перший сів красуні на ліве плече ближче до серця і почав крильцями обіймати. Другий сів у ногах і нахилив засмучену голову, мов уклонився красуні. Весь обскубаний, і тіло його в ранах. Взяла красуня нещасного голуба, пригорнула до серця і косою накрила. А на сокола, що сидів на лівім плечі, і не глянула​

У рибальському селі жив старий рибалка Білоус і його красуня-донька. Одного разу дівчина згадала про вітер і загукала його на кручі. Вітер з'явився і поніс дівчину на загадковий острів, де вона зустріла квітку білої троянди. Троянда порадила дівчині, що робити, щоб повернутися додому. Дівчина повинна була приголубити обскубаного голуба, який з'явиться зі своїм нареченим соколом на обідню пору. Якщо вона приголубить голуба, то стане білою трояндою та залишиться на острові, а якщо зішле на сокола, то зможе повернутися до свого батька-рибалки. Троянда пояснила дівчині, що вони також прилетіли на острів за допомогою вітру, і вони наречені на вітер і готові прийняти будь-яку людину, яка зможе приголубити голуба.