Написати інтерв'ю в публіцистичному стилі. Помогите пожалуйста, дам 20 баллов! Не тот ответ - жалоба.

Ведучий: Сьогодні ми маємо честь поговорити з одним з найвідоміших вчених нашої країни - професором Іваном Петровичем. Професор, доброго дня! Розкажіть нам, будь ласка, як Ви починали свій науковий шлях?

Професор: Добрий день. Дякую за запрошення. Мій науковий шлях почався ще у дитинстві, коли я здивував своїх батьків і вчителів своїми здібностями до математики та фізики. Я завжди був цікавим у питаннях природничих наук та математики, і коли настав час вибирати професію, я зрозумів, що хочу стати науковцем.

Ведучий: Дуже цікаво. А які саме галузі науки Вас цікавлять?

Професор: Мене найбільше цікавлять математика та фізика, а також їх застосування у сучасному світі. Я працюю в галузі математичної фізики, досліджуючи різні фізичні явища з використанням математичних методів. Мої дослідження вже дали багато нових знань про природу світу.

Ведучий: Дійсно цікаво. А які саме досягнення Ви вважаєте своїми найбільш важливими?

Професор: Моїм найбільш важливим досягненням є виявлення нових фізичних явищ у світловій області, що має велике значення для розвитку оптичної електроніки та квантової інформації. Крім того, мої дослідження в галузі математичної фізики дали нові знання про симетрії та геометрію у фізиці, що допомагає зрозуміти природу багатьох фізичних явищ

Ведучий: Ваші досягнення справді вражаючі. А які наукові виклики Вас зацікавлюють на сьогоднішній день?

Професор: На сьогоднішній день одним з найбільш важливих наукових викликів є розробка нових математичних методів для вирішення складних проблем у фізиці, які виникають у зв'язку з розвитком нових технологій. Також, я відчуваю великий інтерес до вивчення квантових явищ та їх застосування в квантовій обчислювальній техніці, яка має великий потенціал для розвитку сучасної науки та технологій.

Ведучий: Дійсно цікаві виклики. А що було найбільш складним викликом, який Вам доводилось зустрічати на Вашому науковому шляху?

Професор: Найбільш складним викликом для мене було розуміння нових фізичних явищ, які не підлягали традиційним фізичним законам. Це вимагало від мене глибокого знання фізики та математики, а також винахідливості та творчого підходу до вирішення проблем. Але завдяки цим викликам я зробив багато важливих відкриттів, які дали нові знання про природу світу.

Ведучий: Дякуємо Вам за такий цікавий розмір. Бажаємо Вам подальших успіхів у Вашій науковій роботі та розвитку сучасної науки!

Професор: Дякую за запрошення та цікаві запитання. Буду радий продовжувати свою роботу у галузі математичної фізики та сприяти розвитку науки в Україні.

Ответ:

- Альоша, з тобою говорить кореспондент "Молодіжної газети". Розкажи, будь ласка, детальніше про те, що трапилося.

- Після уроків я пішов на річку лід подивитися, щоб знати, чи вже можна по льоду ходити чи ні. Раптом бачу: посеред річки плином несе щось темне.

- Ти відразу зрозумів, що це?

- Ні. Бачу: то пірне, то з'явиться. А як придивився - зрозумів: це людина. Відразу побіг уздовж берега, туди, де можна було по льоду дістатися до промоїни. Поповз по краю, куди водою якраз людину прибило. Це був хлопчик.

- Ти не боявся, що лід може обламатися?

- Я не думав про це. Боявся тільки, щоб хлопчика по лід не віднесло. Встиг схопити його за руки, став тягнути до себе. Він важкий такий був.

- Він допомагав тобі?

- Ні, він був без свідомості. Я дотягнув його до берега, почав робити штучне дихання. Бачу: живий, приходить до тями, ну і побіг за допомогою.

- А куди побіг?

- Людей кликати. Він же замерз, його потрібно було швидко в лікарню везти. Тут бачу: машина міліцейська. Зупинив, розповів все. Міліціонери посадили мене в машину, швидко поїхали до берега, взяли хлопчика. Потім вони зупинили "швидку допомогу" і переклали хлопчика туди.

- Альоша, а ти сам-то вмієш плавати?

- Вмію. Ходжу в секцію парашутного багатоборства. Займаюся плаванням, стріляниною, бігом.

- А чим ти ще любиш займатися?

- Читати, фільми дивитися пригодницькі.

- Чому саме пригодницькі?

- Там показують людей сміливих, рішучих. На них завжди хочеться бути схожими.

- А хлопчика, якого ти врятував, бачив після цього?

- Так, я був у нього в лікарні, коли він почав одужувати. Він вчиться в першому класі. Його звуть Валера. Він розповів мені, що хотів покататися на крижині і провалився. А я йому - як рятував.

- А якби ти не вмів плавати, ти б кинувся його рятувати?

- Звичайно, покликав би дорослих, все одно б допоміг!