Складіть усний твір-опис дій на основі власних спостережень у художньому стилі на власну тему даю 100 балів

Ответ:На сході зоря ледве почала згасати, прокидаючи світ грандіозним танцем кольорів. Сріблистий сніжок поступово відходить у бік, розкриваючи предколіно сонця, яке йде на свій могутній виступ. Перші промені проникають крізь зелений килим листя, зігріваючи все живе на своєму шляху.

Всесвіт відкриває свою диферамбу, заворожуючи свій неземний барвистий пейзаж. З ночі виходять спалахи барвистих вогнівок, які нагадують танцюристок, що збираються на величезне шоу.

Усе живе рухається навмання, неначе композитор-шебестун у полі музики. Журавлі граційно підстрибують у небо, милуючи очі глядачів своїми розкішними пір'їнами. Залишаючи за собою слід у вигляді чорної стрілки, вони відлітають на тисячі кілометрів у пошуках нової землі. Чайки жартівливо падають у воду, створюючи маленькі хвилі, які підносять мимоволі капці на піщаному узбережжі. Ластівки впливають у повітряній гонитві, будуючи свої гнізда на дахах осель.

Зелений морський буй одягає обережну шапочку, певний, що з тих порсячий вітер уже не зможе його зірвати. Берег таємничо шепче ушир, розсипаючи черепашок серед розкішного гейзеру красного, жовтого та рожевого. Подобається продивлятися на це дивовижне морефіційне шоу, де кожен день - це нова картина, створена майстринею із землі.

Хвилі плескалися обережно, викликаючи цілющий сміх невидимих джинів, які фантазували похмурі острови після хуртовини. Шапочку сонця плавно спікають гранітними променями, виблискуючи на поверхні води і розводячи неймовірний феєрверк іскр.

Усе навколо нас мелькне надзвичайне, розкішне. Пташки грають зі зірками, розсипаючи по небу перламутрові зернята. І ми, німі глядачі, передаємо словами ту красу, яку неможливо осягнути. Ми спостерігаємо, ми любуємося, ми відчуваємо, як земля вибухає красою, життям, мріями.

Художник неба продовжує свою роботу, створюючи миттєві шедеври, які зникають на сходивій. Це все є магія природи, яка жадає дарувати нам свої безцінні шедеври, нагадуючи, що краса є надлишком серед повсякденності. Вона залишається навіть тих далеких мо­ментах, коли дні здаються нескінченними і сіруватими. Хивилі запорошують берег, перший промінь встає спиною на одну зорю, а серце вже впізнає цей край свого життя - все в зелених та голубих вишивіках ранку.

Объяснение: