Домашнє завдання: виправте помлки, допущені в тексті* Ольга Кобиляньська, “Миланхолійний вальс” Неможу слухати миланхолійної музики. А вже най менше такої, що преваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими грациозними звуками, а від так, зрікаючися їх незамітно, льється лиш одною широкою струєю смутку! Я роспадаюся тоді в чуття і неможу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені нетак лехко. За те, як пронесется музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий сьвіт, заявляючі далеко-широко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти і відгадувати по “мотвах”, одна з моїх товарищок, якої душа не мов складалася з тонів і була сама олицетворина музика. Вона вічно шукала гармоніі. В людях, в їх відчувані, в їх відносинах до себе і до природи…

Відповідь:Неможу слухати миланхолійної музики. А вже най менше такої, що преваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими грациозними звуками, а від так, зрікаючися їх незамітно, льється лиш одною широкою струєю смутку! Я роспадаюся тоді в чуття і неможу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені нетак лехко. За те, як пронесется музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий сьвіт, заявляючі далеко-широко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти і відгадувати по “мотвах”, одна з моїх товарищок, якої душа не мов складалася з тонів і була сама олицетворина музика. Вона вічно шукала гармоніі. В людях, в їх відчувані, в їх відносинах до себе і до природи…

Пояснення: