допоможiть написать оповiдання з обрамленням

Одного разу ми з подругою та з її батькомпрогулювалися лісом. Час наближався довечора, і ми вирішили, трохи посидівши, ітидодому. І ось раптом ми з подругою мало некрикнули з переляку. У кущах, за декількаметрів від нас, промайнула сіра вовча спинаі ми побачили, як вовк, величезний, сірий,побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.Я була дуже здивована і налякана, алебатько подруги Олександр Степановичзаспокоїв нас: "То був не вовк, простособака, схожий на вовка". Тоді,заспокоївшись, я запитала, чому цей собакатут гуляє, так далеко від людей. І ОлександрСтепанович розповів мені таку історію...Була зима. Лісничий, що наглядав за цимлісом і жив неподалеку, йшов рано-вранціна риболовлю і вирішив по дорозі зайти долісу, подивитись, як там справи. Вжевиходячи з лісу, чоловік почув тихенькескавчання. Він прислухався. Скавуліннялунало з-за величезного, припорошеногоснігом дерева. Лісничий поспішив туди і задеревом в снігу він побачив мале цуценятко,що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу,схопив його, заховав у рукавицю і швидкопобіг додому.Прибігши, він поклав цуценя і почав йогогріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісникйого вигодував, виростив. Виріс змаленького кволого цуценяти величезнийсірий собака, що назавжди залишивсявірним ліснику, що врятував його відсмерті. Живе цей пес з лісником, а вденьгуляє лісом. Його всі знають і ніхто небоїться. А звуть його просто — Вовк, бодуже він схожий на нього.Почувши цю історію, ми з подругою щетрохи посиділи, а потім раді і щасливі заВовка пішли додому. І всю дорогу я думалапро те, як добре, що на світі є такі люди, якілюблять, охороняють тварин і в скрутнухвилину допомагають їм.