написать монолог Івана Сірка пожалуйста помогите срочно нада

Спасибо

Ну так ставь спасибо а не говори

Підвівся Іскра, полковий обозний, син Остряниці Якова, Іван. (Загине теж, в бою заживши слави, в недовгім часі після Пушкаря, вертаючи до попелу Полтави з посольства до московського царя) . Увесь блідий, аж під очима чорно. – Я прошу, люди, вислухать мене. Багато слів страшних тут наговорено. Ніхто не говорив про головне. Я, може, божевільним тут здаюся. Ми з вами люди різного коша. Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. Коли в похід виходила батава, – її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні. Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах! А ви тепер шукаєте їй кару. Вона ж стоїть німа од самоти. Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти! Важкий закон. І я його не зрушу. До цього болю що іще додам? Вона піснями виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам. Ще тільки вирок – і скінчиться справа. І славний рід скінчиться – Чураї. А як тоді співатиме Полтава? Чи сльози не душитимуть її? **************************************************************** Поднялся Искра, полковой обозный, сын Остряницы Якова, Иван. (Погибнет тоже, в бою снискав славы, в непродолжительном времени после Пушкаря, возвращаясь к пеплу Полтавы из посольства к московскому царю) . Весь бледный, под глазами черно. - Я прошу, люди, выслушать меня. Много слов страшных здесь наговорено. Никто не говорил о главном. Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь. Мы с вами люди разного коша. Эта девушка не просто так, Маруся. Это - голос наш. Это - песня. Это - душа. Когда в поход выходила батава, - ее песнями плакала Полтава. Что нам нужно на войне? Сабли, знамена и ее песни. Победы наши, мучения и руины бессмертные будут в ее словах. Она была как голос Украины, что клокотал у наших знаменах! А вы теперь ищете ей наказание. Она стоит немая от одиночества. Людей такого редкого дара хоть немного, люди, надо беречь! Тяжелый закон. И я его не сдвину. К этой боли что еще добавлю? Она песнями распевала душу. Она песни эти оставляет нам. Еще только приговор - и кончится дело. И славный род закончится - Чураи. А как тогда петь Полтава? Или слезы не душат ее?