допоможіть знайти багато віршів Володимира Вихруща плиииз завтра здавати один вірш

Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. Приспів: А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни. Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені  Де б не був, в якім краю - Маю доленьку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання. | (2) Чорні вуса підкручу, Буйний вітер приручу, Через гори, через доли Вільним птахом полечу. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Без дороги навмання. | (2) Де б не був, в якім краю - Маю зіроньку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання. П'є моє коріння сік землі, День лежить на білому крилі, Подих вітру схилює жита, Пролітають стомлені літа... З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. З нами линуть у добрі і у журбі Материнські очі голубі. Чарівлива пісня живить нас І сумління сповідає час. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Є в моїх садах мале село, Є криниця, чисте джерело, А коли вертаюсь я з доріг, Я цілую батьківський поріг. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе.

Хоч сторона моя багата,Красива квітами й людьми,Найкраща в світі — рідна хатаПід ясеновими крильми.У ній тепло, і очі мами,І доброта її руки,А над смутними образамиГорять барвисті рушники.Тут батьків труд і труд матусі,Поліття чесне, не рясне,А хліб домашній на обрусі —Неначе сонце весняне.Йдемо додолу, як на свято,Любуємося ворітьми:Найкраща в світі рідна хатаПід ясеновими крильми.......Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни.  Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені