За заголовком і зачином скласти казку.

                                                         До далеких берегів

     Одного сонячного дня вартові мурашиного війська почули сигнал тривоги......

До далеких берегів

     Одного сонячного дня вартові мурашиного війська почули сигнал тривоги. А вже за мить вітер із шаленою силою вдарив по листях дерев и вони погрозливо зашепотіли: гроза, гроза...

Мурахи миттю кинулися на захист домівки.

- Швидко! Тривога! Скоро буде злива!!!

- Треба встигнути задраїти шлюзи!

Усі розбіглися рятувати товаришів, заганяти в стойла тлю і ховати харч.

Тим часом військовий нападник на прізвисько Хромий Мураха безтурботно гойдався на гілці. Від сьогодні він став почесним пенсіонером. Ще вчора Мураха називався Шаленим.  З дитинства Мураха відрізнявся неорганізованістю та мав репутацію везучого шибайголови. Мабудь тому і  вчора попав під раздачу, майже загинув, проте Фортуна як завжди  не відвернулася від нього. То була славна бійка. В суперечці із Жуком-Рогачем Шалений Мураха втратив ногу. Але не життя!

Хромий так замилувався шепотінням листя, що не одразу почув тривожний сигнал. А коли схаменувся було вже пізно. Чорна хмара насунулась на сонце і з неба почали падати великі дощові краплі.

Хромий спочатку хотів щосили бігти додому. Але відсутність ноги значно уповільнила його. Він не встигав. Тоді Мураха з усієї сили вхопився за листячко і заплющив очі. "На все воля божа, тож нехай він вирішує: чи кульгати йому далі на цьму світи, або ж відійти в інший світ", - подумав Хромий і закляк від напруження. Як справжній воїн він прийняв цей бій.

Хромий Мураха не боявся смерті. Він знав, що коли є смерть - страху немає, а коли страшно - то значить ти ще живий!

На небі блимнула блискавка и через мить загрохотіло. Вітер зірвав листя з Хромим Мурахою і поніс на своїх крилах у височінь.

Скільки часу носило Мураху серед хмар він не зрозумів. Але коли усе вщухло і на небі знову з"явилося сонечко, Хромий Мураха плив посеред річки, міцно тримаючись за рятівний листок.

- Ну от,  доля знову до мене поблажлива і я пливу до далеких берегів, - встиг порадіти пригоді  Хромий Мураха...

Але в цю мить його помітив Карась. Він широко розкрив рота і проковтнув Хромого Мураху.